На здобуття ступеня кандидата наук

Permanent URI for this collection

https://repository.biph.kiev.ua/handle/123456789/7

Browse

Now showing 1 - 20 of 48

Активація м'язів рук людини у перебігуповільних двосуглобових рухів
(2021) Абрамович Тетяна Ігорівна; Костюков Олександр Іванович, доктор біологічних наук, професор
Роботу присвячено вивченню процесів координації центральних моторних команд (ЦМК), які надходять до м’язів рук людини під час реалізації двосуглобових циклічних рухів руки з постійним зовнішнім навантаженням та синхронних бімануальних рухів руки людини. Як кореляти інтенсивності ЦМК розглядались поточні амплітуди випрямлених та усереднених ЕМГ, що відводились від м’язів плечового поясу та плечей. Порівнювали усереднені поверхневі ЕМГ м’язів ліктьового та плечового суглобів для чотирьох можливих комбінацій напрямків навантаження та руху. Інтенсивності ЕМГ значною мірою корелювали з хвилями моменту сили, розрахованим для відповідного суглоба. Моторні команди кругових двосуглобових рухів руки переважно пов'язані зі змінами моментів сили плечового та ліктьового суглобів і модулюються відповідно до ексцентричного або концентричного характеру м'язових скорочень на різних ділянках траєкторії руху. Досліджені особливості функціональної взаємодії (синергій) м’язів при скоординованих переміщеннях плечових ланок та передпліч в умовах реалізації тест-рухів. Виявлено вплив фактора швидкості на динамічні компоненти ЦМК, адресованих дослідженим м’язам. Статистично значущі відмінності між амплітудами ЕМГ при рухах «на себе» та «від себе» були зареєстровані в кожного з м’язів; відмінності динамічних та статичних компонентів ЕМГ в умовах дії зовнішніх навантажень різних напрямків також були значущими. Як виявилося, протягом здійснення рухів ЦМК, що надходять до згиначів ліктьових суглобів, були більш варіабельними («гнучкими») порівняно з ЦМК до розгиначів плечей. Зі збільшеними тривалості активних фаз руху, амплітуда динамічних компонентів D1 і D2 ЕМГ всіх досліджуваних м'язів зменшувалася при обох напрямках зовнішнього навантаження. Рівень синхронізації ЕМГ-активності «у рухах веслування» однойменних м’язів лівої та правої рук мав тенденцію до зниження в умовах наявності зорового зворотного зв’язку. Слід припустити, що зворотній зоровий зв’язок може підсилювати когнітивні впливи в системі рухового контролю, і, таким чином, знижує автоматизм рухів і наближує їх виконання до рівня візуально контрольованих бімануальних рухів
Активація м’язів руки людини в умовах зорового відстеження базових параметрів двосуглобових рухів
(2021) Легедза Олексій Віталійович; Костюков Олександр Іванович, професор, доктор біол. наук
Роботу присвячено визначенню особливостей патернів ЕМГ-активності та центральної координації м’язів плечового поясу та плеча людини в умовах зорового відстеження зусиль руки та її положення в операційному просторі. Поточні амплітуди випрямлених та усереднених ЕМГ, які реєстрували від м’язів плечового поясу та плеча, розглядались як кореляти інтенсивності ЦМК. Встановлено, що при формуванні ізометричного зусилля, однакового в усіх напрямках відносно точки його прикладання, активність розгиначів виникала переважно при розгинанні у плечовому та ліктьовому суглобах, тоді як у згиначах вона спостерігалася в усіх напрямках зусилля, а її максимальна амплітуда була спрямована у бік згинання. Передбачається, що активність м’язів руки при виконанні завдання в умовах відстеження цільового сигналу у вигляді кола організована за принципом синергій, які можуть бути пов’язані з особливостями завдання. Показано відмінності амплітуд ЕМГ при протилежних напрямках вектору зусилля та коактивація м’язів-згиначів, у той час як розгиначі проявляли свою активність лише в межах своїх функційних секторів. Визначали співвідношення рівнів випрямленої та усередненої ЕМГ в умовах поступального розвитку зусилля вздовж лінійних траєкторій для восьми різних напрямків. Вірогідні прояви гістерезису були зареєстровані у 118 випадках (46 %). Гістерезис, петля якого для співвідношення рівень ЕМГ – зусилля орієнтувалася за ходом годинникової стрілки, спостерігався в 107 випадках (або 91 %); в 11 випадках (9 %) відмічалася петля, орієнтована проти ходу годинникової стрілки. Висловлено припущення, що прояви гістерезису ЕМГ-активності в умовах описаних тестів пов’язані з розбіжностями процесів рекрутування/дерекрутування рухових одиниць у перебігу природної активації м’язів. Описані патерни ЕМГ у перебігу повільних рухів вздовж парафронтальних траєкторій. Показано, що ЕМГ як м’язів згиначів, так і розгиначів демонстрували сильний гістерезис (петлі проти та проти годинникової стрілки відповідно). Згиначі ліктьового та плечового суглобів продемонстрували синергетичну уніфікацію, переважно активуючись при створенні рукою зусилля у бік згинання суглобів, при чому подібна синергія проявлялась розгиначами обох суглобів у реакціях на розгинальні зусилля. Показано, що для більш дистальних положень ефекти синергії змінювались в різних напрямках, збільшуючись в згиначах та зменшуючись в розгиначах. Отримані результати дозволяють зробити висновок, що гістерезисні властивості м’язового скорочення та пов’язані з ними характеристики передачі сигналу в системі управління рухом призводять до сильних, пов’язаних з гістерезисом модифікацій центральних команд, що надходять до м’язів під час різних рухових завдань
Високоафінна позитивна модуляція кальцієвих каналів P-типу агоністами μ-опіоїдних рецепторів
(2016) Єгорова Олена Володимирівна; Кришталь Олег Олександрович, доктор біологічних наук, академік НАН України
У дисертаційній роботі вперше показано, що в модуляції кальцієвих каналів Р-типу агоністами μ-опіоїдних рецепторів (MOP) приймає участь високоафінний центр зв’язування, який або розташований на самому каналі, або алостерично взаємодіє з ним. Ми також не виключаємо, що агоністи опіоїдних рецепторів безпосередньо взаємодіють з модулюючим сайтом в межах P-каналу. Проведені дослідження на гостроізольованих нейронах Пуркіньє мозочку щурів показали, що селективний агоніст МОР DAMGO (10 нМ) викликав невелику, але статистично достовірну потенціацію струму, який проходить через Р-тип кальцієвих каналів (10±1%, n=27, p<0.001). Ефект був швидким (менше ніж 10 сек.) та повністю зворотнім, а також концентраційно- та потенціалозалежним. EC50 ефекту DAMGO становить 1.3±0.4 нМ, насичуюча концентрація –100 нМ. У наданій роботі було показано, що механізми, які приймають участь у модуляції опіоїдами Р-струму, відмінні від добре відомих механізмів за участю G-білків, або процесів залежних від фосфорилювання. Разом, опіоїди викликають двосторонні ефекти на кальцієві канали P-типу: блокування через G-білок опосередкований шлях, який активується μ-опіоїдними рецепторами або через безпосередній вплив на P-канали. Наші дані не виключають, що опіоїди можуть взаємодіяти як з μ-, так і з іншими опіоїдними рецепторами в тій же самій клітині викликаючи конкуруючі ефекти на кальцієвих каналах P-типу. Вищенаведене вказує на існування принципово нового механізму регуляції кальцієвих каналів Результати дисертаційної роботи насамперед мають фундаментальний інтерес, оскільки отримані принципово нові дані про модулюючу дію агоністів опіоїдних рецепторів на високопороговий кальцієвий струм Р-типу. Ці дані є важливими для формування більш повних уявлень про механізми, що здійснюють регуляцію високопорогових кальцієвих каналів, а також для пошуку нових шляхів спрямованого фармакологічного впливу на них. Характерна модуляція опіоїдами кальцієвих каналів може виявитись зручним фармакологічним інструментом для специфічної регуляції мозкової діяльності.
Вплив модуляторів сиртуїнів та наночастинок срібла на функціонування клітин яєчника
(2019) Ступчук Марія Сергіївна; Вознесенська Тетяна Юріївна, доктор біологічних наук
У дисертаційній роботі, відповідно до поставленої мети, наведено теоретичне узагальнення та подано нове вирішення наукового завдання стосовно участі сиртуїнів та наноматеріалів в оогенезі за різних експериментальних умов. З використанням моделі експериментального системного аутоімунного ушкодження (ЕСАУ) та моделювання оксидативного стресу in vitro, а також застосуванням модуляторів сиртуїнів (ресвератролу і нікотинаміду), інгібітора NF-κВ (BAY11-7082) і мітохондріального переносника (РРТ) та експериментальної субстанції наночастинок срібла (НЧС) досліджено параметри мейотичного дозрівання ооцитів і життєздатності клітин їх фолікулярного оточення, а також особливості розподілу однониткових розривів ДНК ядер клітин фолікулярного оточення ооцитів (ФОО), що раніше не було вивчено. Показано, що інгібітор сиртуїнів нікотинамід змінює параметри життєздатності клітин ФОО за рахунок його впливу на мітохондрії; в умовах оксидативного стресу in vitro транскрипційний фактор NF-κВ бере участь в механізмі дії ресвератролу (активатор SIRT1) на процес мейотичного дозрівання ооцитів і життєздатність клітин ФОО. Встановлено, що в умовах ЕСАУ відбувається пригнічення мейотичного дозрівання ооцитів; збільшується кількість клітин ФОО з морфологічними ознаками апоптозу і некрозу; відбуваються зміни у експресії оваріальних генів COX2, Grem1 та HAS2 у клітинах ФОО; збільшується рівень первинних пошкоджень ДНК клітин ФОО. Вперше показано, що в умовах ЕСАУ застосування активатора сиртуїнів ресвератролу in vitro покращує параметри мейотичного дозрівання ооцитів на стадії метафази ІІ і життєздатність клітин ФОО, а також призводить до зниження кількості клітин ФОО із максимальним ступенем пошкоджень ДНК. Введення експериментальної субстанції НЧС не впливає на ДНК клітин ФОО, проте в умовах ЕСАУ параметри мейотичного дозрівання ооцитів і життєздатності клітин ФОО покращуються, окрім цього, відмічається зменшення пошкодження ДНК ядер клітин ФОО.
Вплив обмеження харчування в період розвитку на параметри життєздатності та тривалість життя Drosophila melanogaster.
(2016) Забуга Оксана Геннадіївна; Вайсерман Олександр Михайлович, доктор медичних наук
Диссертация посвящена исследованию изменений продолжительности жизни Drosophila melanogaster вследствие ограничения питания на стадии развития. Показано, что личинкам, которые пребывали в питательной среде, содержащей менее 60 % пищевых компонентов, свойственно существенное увеличение длительности развития, а при концентрациях 10 и 20 % − значительное увеличение преимагинальной смертности. Повышение уровня стойкости к стрессу пищевой депривации зафиксировано у самцов, выращенных в питательной среде с 50 % пищевых компонентов. Показано достоверное уменьшение фертильности самок, которых на этапе развития содержали в "неполноценном" пищевом субстрате. Ограничение питания на стадии личинки способствовало увеличению средней и максимальной продолжительности жизни самцов, но не самок. Применение перед скрещиванием 13-тичасовой пищевой депривации у особей женского пола (но не 22 мужского) привело к удлинению жизни их потомков-самок. Существенное увеличение транскрипции генов InR и dSir2 обнаружено у личинок D. melanogaster при развитии в питательной среде с 20%-ой концентрацией пищевых компонентов по сравнению с контролем. Во взрослом возрасте зафиксировано повышение уровня экспрессии одного исследуемого гена – InR только у самцов плодовых мушек. Продемонстрировано увеличение активности СОД и каталазы у представителей мужского пола, которые развивались в условиях 50%-го ограничения питания. Уменьшение уровня накопления конечных продуктов гликозилирования зафиксировано у всех 20-тисуточных дрозофил, которые развивались в питательном субстрате с 50%-ой концентраций пищевых компонентов. Можно предположить, что выявленные на молекулярном и биохимическом уровне изменения объясняются долгосрочными эпигенетическими модификациями, которые возникают вследствие ограничения питания на стадии развития и способствуют увеличению продолжительности жизни самцов D. melanogaster.
Вплив переривчастої нормобаричної гіпоксії на соматовегетативний статус дітей, які проживають на радіоактивно забруднених територіях
(2017) Лісуха Любов Михайлівна; Березовський Вадим Якимович заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор
Дисертація присвячена проблемі впливу переривчастої нормобаричної гіпоксії (ПНГ) саногенного рівня для відновлення соматовегетативного статусу дітей, які народилися та постійно мешкають на радіоактивно забруднених територіях. Досліджено вміст інкорпорованого 137Cs в організмі дітей та кореляційні зв’язки з показниками варіабельності ритму серця (ВРС). Вивчено вплив ПНГ на центральну та автономну нервову систему (АНС), серцево-судинну, систему зовнішнього дихання, гемодинаміку, показників крові, проведено біохімічні дослідження з визначення пулу азотистих сполук та L-аргініну, електролітів слини. Встановлено кореляційний зв’язок між показниками ВРС. Отримані результати дають змогу зробити висновок, що проведення курсу сеансів ПНГ із застосуванням гіпоксичної газової суміші (12% кисню в азоті) позитивно впливає на стан АНС. Зіставлення результатів ВРС після ПНГ показало, що у дітей віком від 6 до 11 років у стані спокою підвищилась еферентна парасимпатична активність, зменшився вплив судинорухового симпатичного центру, симпато-вагальний індекс та показники центрального контуру управління серцевим ритмом. У дітей від 12 до 17 років у стані спокою знизилась еферентна парасимпатична активність. При ортостатичній пробі (при записі ВРС) у обстежуваних молодшого віку підвищилась активація обох відділів АНС з перевагою парасимпатичної ланки. У дітей старшого віку збільшилась активність обох відділів з перевагою симпатичного. Показники центрального контуру серцевого ритму зменшилися. Скоротилася тривалість сенсорномоторних реакцій. Змінилася концентрація електролітів натрію та калію у слині. Поліпшилися показники гемодинаміки, підвищився вміст гемоглобіну у пацієнтів обох вікових груп. Курс сеансів ПНГ сприяв підвищенню вмісту L-аргініну в сироватці крові. Відмічено усунення бронхоспазму на всіх рівнях бронхіального дерева у переважної більшості обстежуваних
Вплив складових фосфоліпідів на функціональний стан ендотелію і мітохондрій серця
(2021) Панасюк Ольга Сергіївна; Бондаренко Олександр Іванович, кандидат біологічних наук
Дисертація присвячена дослідженню впливу омега-3 поліненасичених жирних кислот (омега-3 ПНЖК) та лізофосфоліпідів (ЛФЛ) на функціональний стан мітохондрій міокарда та судиних ендотеліальних клітин та визначенню ендогенних механізмів, які обумовлюють кардіопротекторний вплив цих сполук. В роботі виявлено особливості впливу терапії омега- 3 ПНЖК на чутливість мітохондріальної пори до кальцієвого перенавантаження двох функціонально та структурно гетерогенних фракцій мітохондрій міокарда. Результати дослідження свідчать, що інтерфібрилярна (ІФ) та субсарколемальна (СС) фракції мітохондрій в умовах контролю проявляють однакову чутливість до кальцій-індукованого набухання. Встановлено, що терапія щурів препаратом «Епадол», шо містить омега-3 ПНЖК, впродовж 4 тижнів, зменшує чутливість мітохондріальної пори до кальцій-індукованого відкриття обох мітохондріальних фракцій міокарда. Встановлено, що протекторний ефект терапії омега-3 ПНЖК значно більш виражений для інтерфібрилярної, ніж для субсарколемальної фракції мітохондрій, вказуючи на те, що функціональна роль мітохондріальної гетерогенності зростає при патологічних станах, які супроводжуються кальцієвим перенавантаженням. В роботі також дослідженно вплив омега-3 ПНЖК на функціонування інтерфібрилярної та субсарколемальної фракцій мітохондрій міокарда щурів за умов ізопротереноліндукованого ураження міокарда. Показано, що за таких умов, застосування омега-3 ПНЖК запобігає набуханню мітохондрій серця, зокрема більш виражений їх вплив на ІФ фракцію мітохондрій. Виявлено захисний вплив омега-3 ПНЖК при ізопротереноліндукованому пошкодженні серця. Зокрема, при реєстрації мітохондріального дихання було встановлено, що швидкість дихання в стані 3, дихальний контроль та ефективність фосфорилювання достовірно відновлювались у щурів з ізопротереноловим пошкодженням при застосуванні омега-3 ПНЖК. Підтверджено, що ін’єкції ізопротеренолу змінюють показники дихання мітохондрій при окисненні сукцинату; швидкість дихання в стані 4 за таких умов не змінювалась. Також відновлювалась здатність мітохондрій реагувати на додавання іонів кальцію при реєстрації світлопоглинання суспензії у групі з омега-3 ПНЖК. Для з’ясування механізмів, що забезпечують захисну дію омега-3 ПНЖК на функцію міокарда і судин, було досліджено їх вплив на електричні властивості ізольованих мітохондрій та ендотеліальних клітин. В експериментах на ізольованих мітопластах за домомогою методу петч-кламп продемонстрована поодинока активність кальційзалежних калієвих каналів великої провідності (ВКСа)(~300 пС), яка підсилювалась після додавання 3 мкМ докозагексаєнової кислоти (ДГК) (ПНЖК класу омега-3). Амплітуда поодиноких каналів при цьому не змінювалась. Подальше додаваня паксиліну, селективного блокатора ВКСа каналів, та хелатування іонів Са2+ в зовнішньому розчині призводило до значного пригнічення активності поодиноких каналів, що свідчить про залучення ВКСа каналів внутрішньої мітохондріальної мембрани в реалізацію ефекта ДГК. Концентраційнозалежне підсилення активності поодиноких ВКСа каналів продемонстровано при додаванні ДГК до внутрішньої поверхні плазматичної мембрани ендотеліальних клітин лініі EA.hy926. Підсилення активності відбувалося при позитивних та негативних підтримуючих потенціалах. ДГК викликала гіперполяризацію ендотеліальних клітин, що свідчить про стимуляцію кальцій-залежних процесів, зокрема, до збільшення синтезу оксида азоту ендотеліальними клітинами. Після видалення мембранного холестерину за допомогою метилциклодекстрину, додавання ДГК не призводило до стимуляції активності ВКСа каналів. Досліджено вплив складових фосфоліпідів на функціональну активність ВКСа каналів ендотеліальних клітин лініі EA.hy926. Продемонстровано, що лізофосфатидилхолін (ЛФХ) та лізофосфатидилінозитол (ЛФІ) мають пряму модулюючу дію на активність BKCa каналів, гіперполяризуючи ендотеліальні клітини. Крім того, ЛФХ та ЛФІ пригнічують гіперполяризацію ендотеліальних клітин, індуковану дією ендотелійзалежних вазодилататорів гістаміна та ацетилхоліна. Такий ефект спостерігається за рахунок пригнічення натрій-кальцієвого обмінника.
Дослідження впливу нейропротективних та ушкоджуючих факторів на культивовані з бета-амілоїдом нейрони гіпокампу щурів
(2021) Ганжа Віта Вікторівна; Лук’янець Олена Олександрівна, професор, доктор біологічних наук
Хвороба Альцгеймера (ХА) є нейродегенеративним захворюванням, яке характеризується прогресуючими когнітивними порушеннями і втратою пам`яті. Патогенез ХА складний, залежить від багатьох факторів і досі не до кінця вивчений. Позаклітинні відкладення пептиду амілоїду-β (Aβ) у вигляді сенільних бляшок, утворення внутрішньоклітинних нейрофібрилярних клубків та масивна нейронна втрата, особливо в області гіпокампу, розглядаються як основні патологічні ознаки ХА. Відомо, що гіпокамп відповідає за здатність до навчання, формування короткотривалої пам’яті та низку інших процесів. В ході розвитку ХА до 80% нейронів в гіпокампі гине і людині стає все складніше засвоювати нову інформацію та запам’ятовувати події. Мета даної роботи полягала у з’ясуванні впливів деяких нейропротекторних та ушкоджуючих факторів на нейрони гіпокампу щурів при впливі Аβ1–42 для визначення можливого механізму дії цього агенту при моделюванні хвороби Альцгеймера. За допомогою флуоресцентної мікроскопії встановлено, що Аβ1-42-амілоїд викликає підвищення концентрації внутрішньоклітинного Са2+ в нейронах культури. Збільшується як вхід Са2+ так і його перерозподіл, при збільшенні вмісту Са2+ ендоплазматичному ретикулумі. В результаті, підвищується базальний рівень Са2+, що негативно впливає на життєздатність нейронів. За допомогою конфокальної мікроскопії було вперше досліджено вплив мемантину, циклоспорину А, а також наночастинок діоксиду церію на життєздатність нейронів культури гіпокампу, що культивувалися з Аβ1–42-амілоїдом, з можливістю встановлення їх нейропротекторних властивостей. Досліджено захисні властивості неконкурентного низькоафінного антагоністу НМДA – рецепторів мемантину на життєздатність нейронів культури гіпокампу щурів при впливі Аβ1–42-амілоїду. Мемантин виявляв захисний ефект при експериментальних умовах ексайтотоксичності, викликаної додаванням НМДА в середовище культивування. Блокування відкривання мітохондріальної пори неспецифічної проникності циклоспорином А, сприяло зменшенню кількості некротичних нейронів гіпокампу при токсичній дії Аβ 1–42-амілоїду. У ході аналізу даних було вперше встановлено, що введення наночастинок діоксиду церію (НДЦ) значно знижує кількість загиблих нейронів при дії Аβ1–42-амілоїду, тому використання НДЦ для біомедичних застосувань є дуже перспективним. Отримані дані можуть бути основою для розробки нових ефективних фармакологічних підходів для зниження рівня та впливу Aβ-амілоїду при хворобі Альцгеймера
Експресія та просторовий розподіл нейронного кальцієвого сенсорного білка гіпокальцину в субклітинних компартментах
(2020) Шеремет Євгеній Юрійович; Білан Павло Володимирович, доктор біологічних наук, професор
Гіпокальцин – нейронний Ca2+-сенсорний білок (NCS), який опосередковує внутрішньоклітинні сигнальні шляхи завдяки своїй здатності до Ca2+-залежної транслокації з цитозолю на плазматичну мембрану. Не зважаючи на те, що подібна транслокація гіпокальцину та інших NCS-білків досить добре вивчена, жодних кількісних оцінок розподілу гіпокальцину між цитозолем та плазматичною мембраною на базальному рівні внутрішньоклітинної концентрації вільних йонів кальцію ([Ca2+]i) отримано не було. У цій роботі ми запропонували прості та універсальні підходи для таких оцінок. Ми продемонстрували, що рівень експресії екзогенного гіпокальцину (10 мкМ) у досліджуваних нейронах гіпокампа принаймні втричі нижчий порівняно з концентрацією ендогенного. Таким чином, екзогенний білок можна використовувати в якості інструменту візуалізації розподілу, транслокації та взаємодії гіпокальцину з білками-мішенями без суттєвого впливу на ендогенну сигналізацію гіпокальцину. Використовуючи метод відновлення флуоресценції після фотознебарвлення (FRAP), ми показали, що коефіцієнт дифузії флуоресцентно міченого гіпокальцину у дендритах нейронів гіпокампа (~40 мкм/с) знаходиться в межах діапазону значень, характерних для цитозольних білків, при чому коефіцієнт був приблизно в 10 разів більший, ніж для суто мембранного білка. Обидва ці результати свідчать про те, що гіпокальцин перебуває здебільшого в цитозолі дендритів нейронів гіпокампа. Пряме обчислення фракційного розподілу гіпокальцину на базальному рівні [Ca2+]i показали, що мембранна фракція гіпокальцину не перевищує 8%. Загалом, наші результати говорять про те, що будучи переважно цитозольним, гіпокальцин може помірно активувати свої мембранні білки-мішені навіть в умовах спокою
Експресія та функція капсаїцинового рецептора TRPV1 у сечовому міхурі щура в нормі та при патології
(2019) Шаропов Біжан Рашидович; Шуба Ярослав Михайлович, член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук, професор
У дисертаційній роботі представлено нові дані щодо функціонування іонного каналу Transient receptor potential vanilloid 1 (TRPV1) у тканинах сечового міхура. Цей канально-рецепторний мембранний білок, класично відомий як рецептор капсаїцину (КАПС) і термосенсор у периферичних ноцицепторах ссавців, у останнє десятиріччя привертає все більшу увагу як фізіологічно значущий полімодальний сенсор багатьох фізико-хімічних стимулів – пекучих температур (>42° С), кислого рН, механічного напруження та низки ендогенних лігандів ліпідної природи, а також оксиду азоту (NO). В даній роботі вперше продемонстровано, що TRPV1 функціонально присутній в гладеньком’язових клітинах (ГМК) детрузора сечового міхура щура. Виявлено, що КАПС викликає збільшення внутрішньоклітинної концентрації іонів Ca2+ ([Са2+]i) у 42% ізольованих ГМК, причому просторовий характер розповсюдження кальцієвого сигналу вказує на локалізацію TRPV1 у мембрані внутрішньоклітинних Ca2+-депо (саркоплазматичному ретикулумі). Цей висновок підтверджується результатами електрофізіологічних вимірювань, за якими КАПС був не здатний викликати канонічний, TRPV1-опосередкований мембранний струм (ІTRPV1), а також даними флуоресцентної імуноцитохімії із використанням анти-TRPV1 антитіл. Прикладання селективних антагоністів TRPV1 – капсазепіну або BCTC – до смужок гладеньких м'язів детрузора (ГМД) блокувало 20-40% скорочення, викликаного холіноміметиком карбахоліном, свідчачи про участь TRPV1 у сигнальному каскаді холінергічного скорочення ГМД. Нами також вперше показано, що у сенсорних нейронах донори оксиду азоту можуть активувати макроскопічний ІTRPV1 тільки за наявності сульфгідрил-вмісних реагентів (напр. L-цистеїну), які пришвидшують вивільнення NO з молекул-донорів. При моделюванні діабету у щурів з допомогою стрептозотоцину вдалося встановити збільшення функціональної експресії TRPV1 в аферентних нейронах з одночасним послабленням локальних ефектів, пов'язаних з його активацією, на скоротливість ГМД. Це вказує, з одного боку, на посилення TRPV1-залежної аферентної ділянки рефлекторної дуги сечовиділення при діабеті, а з другого – на порушення відповідного пептидергічного сигналювання у стінці органа
Експресія та функція низькопорогових кальцієвих каналів у таламусі та соматосенсорній корі головного мозку щурів в онтогенезі та в експериментальній моделі абсансної епілепсії
(2016) Болдирєв Олексій Ігорович; Шуба Ярослав Михайлович, доктор біологічних наук, професор
Дисертацію присвячено порівняльному аналізу експресії трьох ізоформ основної пороформуючої α1-субодиниці низькопорогових кальцієвих каналів (НПКК) Т-типу – Cav3.1, Cav3.2 та Cav3.3 у таламусі й корі головного мозку щурів контрольної лінії Wistar на різних етапах онтогенезу та в щурів з абсансним фенотипом лінії WAG/Rij, пошуку можливих молекулярних регуляторів експресії генів цих каналів, а також співставленню низькопорогових кальцієвих струмів, з профілем експресії мРНК трьох ізоформ в різних типах таламічних нейронів. Розроблено власну модифікацію методу полімеразної ланцюгової реакції для окремих нейронів таламуса, розрізнюваних за типом основного нейромедіатора, який вони синтезують. За її допомогою встановлено, що гальмівні ГАМК-ергічні та збуджувальні глутамат-ергічні нейрони таламусу експресують мРНК Cav3.1, Cav3.2, Cav3.3, причому більшість нейронів експресує мРНК 2 чи 3 ізоформ одночасно. Т-струми у гальмівних та збуджуючих нейронах відрізняються за електрофізіологічними властивостями несуттєво. Показано, що влатеродорзальному ядрі таламуса на ранніх етапах онтогенезу експресуються всі 3 підтипи НПКК. Кількість мРНК Cav3.1 та Cav3.3 на 10-й постнатальний день знаходиться на співставному рівні тоді як рівень мРНК Cav3.2 є значно нижчим. На 25-й день значно зменшується рівень мРНК Cav3.1 та Cav3.2, а Cav3.3 майже не змінюється. Встановлено, що в щурів лінії WAG/Rij збільшена кількість мРНК α1-субодиниць Т-каналів у тканині зони первинного джерела генерації абсансів – соматосенсорній корі, що відповідає за верхню губу та вібриси порівняно зі щурами лінії Wistar. Підвищення рівня мРНК Cav3.1 у корі щурів віком 6 місяців складає 150%, а збільшення експресії білка цього каналу – 110%. У гостро ізольованих нейронах цієї зони кори Т-струм не виявлений через можливу локалізацію каналів на дистальних дендритах. Для 25-денних щурів WAG/Rij показано зменшення експресії мРНК Cav3.1 та Cav3.2 субодиниць Т-каналів та зниження Т-струмів у нейронах латеродорзального ядра таламусу на 43% порівняно з контрольними щурами. Визначено мікро-РНК rno-mir-1 як потенційний регулятор трансляції мРНК низькопорогового кальцієвого каналу Cav3.2 у таламусі та корі головного мозку
Електрофізіологічні властивості катіонних каналів великої провідності та інозитол-1,4,5-трифосфатних рецепторів ядерної мембрани кардіоміоцитів
(2020) Котик Олена Адамівна; Котлярова Анна-Малгожата Борисівна, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник
Серед спонтанно активних іонних каналів внутрішньої ядерної мембрани кардіоміоцитів, найчастіше реєстрували струм через LCC-канали з провідністю 209 ± 13 пСм. Ці канали характеризуються потенціалзалежністю, вибірковою проникністю одновалентних катіонів К+ та Na+ і непроникністю Cl- та Са2+. Послідовність ефективності інгібування LCC-каналів ядерної мембрани кардіоміоцитів агоністами та інгібіторами н-холінорецепторів і зміїними токсинами виглядає так: DhβE > d-тубокурарин ≈ нікотин > NT II > dFBr > дитилін ≈ атракуріум ≈ піпекуронію бромід > рокуронію бромід > α-CTX. Не впливають на досліджувані канали: гексаметоній, α-конотоксин PeIA, MLA, PNU 282987 і карбахолін. Ро IP3-рецепторів внутрішньої ядерної мембрани кардіоміоцитів є потенціалзалежною, зростає зі збільшенням концентрації ІР3 (максимум за 10 мкмоль/л ІР3 у середовищі). IP3-рецептори також характеризуються різною чутливістю до Са2+: для частини притаманна класична дзвоноподібна залежність від його концентрації (з повним інгібуванням за 1 мкмоль/л Са2+), тоді як для іншої частини графік залежності Ро від концентрації Са2+ зміщений праворуч й інгібування починається за 10 мкмоль/л Са2+. Отже, у ядерній мембрані кардіоміоцитів наявні два підтипи ІР3-рецепторів, котрі відрізняються за чутливістю Са2+ та LCC-канали, котрі з різною ефективністю інгібуються агоністами й інгібіторами н-холінорецепторів
Епілептиформна активність гіпокампа щурів за умов повної або часткової блокади синаптичної передачі
(2021) Запухляк Ольга Сергіївна; Кришталь Олег Олександрович, доктор біологічних наук, академік НАН України
В дисертаційній роботі досліджено характеристики епілептиформної активності в свіжоізольованих зрізах гіпокампа щурів, що генерується в умовах повного або часткового блокування синаптичної передачі. Повна блокада синаптичної передачі досягалась шляхом суперфузії зрізів гіпокампа розчином штучної спинномозкової рідини із низьким вмістом кальцію або кадмійвмісним розчином. Часткова блокада синаптичної передачі досягалась шляхом суперфузії зрізів гіпокампа розчином з сумішшю АМПА-, НМДА- та ГАМК- антагоністів. Вперше показано високий рівень синхронізації епілептиформної активності між ділянками СА3 та СА1 гіпокампа під час часткового блокування синаптичної передачі; під час повної блокади синаптичної передачі синхронізації між зонами СА3–СА1 не відбувається. Результати роботи вказують на додатковий механізм синхронізації зон СА3–СА1 гіпокампа, котрий не залежить від стану АМПА-, НМДА- та ГАМК-провідностей. Встановлено, що аплікація неспецифічного нікотинового антагоністу мекаміламіну пригнічує епілептиформну активність в гіпокампі, а селективні антагоністи α7- та α4β2-н-холінорецепторів не мають статистично вірогідного впливу, вказуючи на можливу роль α3β4-підтипу н-холінорецепторів в синхронізації активності нейронних мереж гіпокампа. Отримані результати свідчать, що активація н-холінорецепторів сприяє синхронізації епілептиформної активності ділянок СА3 та СА1 гіпокампа, незалежно від стану основних синаптичних систем: АМПА- та НМДА-глутаматних рецепторів та ГАМК-рецепторів
Збудливість гладеньком'язової клітини: вплив співвідношення іонотропних і метаботропних механізмів (модельні дослідження)
(2016) Коченов Артем Веніамінович; Корогод Сергій Михайлович, доктор біологічних наук, професор
Дисертацію присвячено виявленню ролі співвідношення іонотропних та метаботропних механізмів, які лежать в основі збудливості гладеньком’язових клітин детрузора сечового міхура (ГМК ДСМ). Встановлено: 1) величина результуючої відповіді ГМК ДСМ на дію парасимпатичних стимулів характерним чином залежить від співвідношення інтенсивностей іонотропного і метаботропного компонентів таких стимулів; 2) струми через Са2+-залежні хлорні канали, які є кінцевою ланкою метаботропного шляху, в значній мірі визначають парасимпатичне збудження ГМК ДСМ. Показано: 1) можливість компенсації послабленої відповіді клітини на парасимпатичний стимул в умовах дефіциту м-холінорецепторів за рахунок стимуляції іонотропних Р2Х-рецепторних каналів; 2) зниження порогу збудження при збільшенні провідності Р2Х-рецепторних каналів, що імітує дію пуриноміметиків; 3) складний, двофазний процес відновлення амплітуди ПД пов'язаний з інактивацією кальцієвих каналів, зменшенням їх рушійного потенціалу, параметрами механізмів екструзії Са2+. Запропоновано шляхи оптимізації існуючих протоколів електростимуляції, які застосовуються при реабілітації пацієнтів з патологіями нижніх сечовивідних шляхів
Зміни електричної активності культивованих нейронів ганглія трійчастого нерва при норадренергічній модуляції кальцієвих струмів
(2020) Телька Марія Василівна; Федулова Світлана Анатоліївна, доктор біологічних наук, професор
Дисертаційна робота присвячена виявленню особливостей норадренергічної модуляції електричної активності та струмів через потенціалкеровані кальцієві канали (ПКК) нейронів ганглія трійчастого нерва (ГТН). Електрофізіологічні дослідження проводилися на первинній культурі клітин ГТН. У роботі використані методи фіксації потенціалу/струму в конфігурації «ціла клітина» та локальної суперфузії норадреналіну (НА) та селективних блокаторів ПКК і адренорецепторів (АР). Аплікація НА на сому культивованих нейронів ГТН моделює симпато-сенсорну взаємодію в провідних шляхах трійчастого нерва. Показано, що у цих нейронах зміни у викликаній електричній активності здійснюються за рахунок зв’язку АР з потенціалкерованими каналами: ПКК та активованих гіперполяризацією. Вперше на нейронах ГТН був проведений аналіз впливу НА на струми через ПКК. Виявлено, що у більшості нейронів (91%) НА пригнічує кальцієвий струм, при цьому виділяються два електрофізіологічно відмінні типи модуляції: зменшення лише амплітуди струму без змін у кінетиці (62%) та зменшення амплітуди, яке супроводжувалося уповільненням кінетики (29%). Встановлено, що модуляція другого типу здійснюється за рахунок впливу Gβγ-субодиниці АР на ПКК. Показано, що норадренергічна модуляція струмів через ПКК нейронів ГТН лише частково (на 60%) опосередковується α2-АР. Сумарний модуляторний вплив НА реалізується у значній мірі через ПКК N-типу (52% від сумарного ефекту), середній внесок R- та P/Q каналів складає відповідно 35 та 13%. Результати роботи мають фундаментальне значення про модуляторні взаємодії між різними відділами периферичної нервової системи. Практичне значення результатів зумовлено роллю симпато-сенсорних взаємодій в розвитку нейропатичних станів
Зміни функціювання нейронної мережі поверхневих пластин спинного мозку при хронічному болю різного ґенезу
(2018) Кротов Володимир Вадимович; Войтенко Нана Володимирівна, доктор біологічних наук, професор
Дисертація присвячена дослідженню змін функціювання нейронної мережі поверхневих пластин дорсального рогу (ПП ДР) спинного мозку при хронічному болю, викликаному хронічним периферичним запаленням або травмою спинного мозку. Було продемонстровано клітинну специфічність зміни синаптичної активності в нейронах ПП ДР. Детальний аналіз амплітудних та частотних характеристик спонтанних збуджуючих та гальмівних постисинаптичних струмів показав, що як периферичне запалення, так і травма спинного мозку, призводили до зміщення балансу мережевого збудження-гальмування у бік збудження адаптивних нейронів (які є переважно збуджуючими) та у бік гальмування тонічних (переважно гальмівних) нейронів. Також було досліджено можливі механізми, які опосередковують вищеназвані зміни. Аналіз кінетики мініатюрних АМРА-рецептор-опосередкованих подій виявив, що значне посилення збудження в адаптивних нейронах відбувається за рахунок додаткового вбудовування кальційнепроникних АМРА-рецепторів у синапсах між інтернейронами ПП ДР. Водночас, інтратекальне введення інгібіторів кальційпроникних AMPA-рецепторів та їх ферменту-модулятору протеїнкінази С значно зменшувало прояви больового синдрому, викликаного периферичним запаленням. Цей факт свідчить на користь гіперзбудливості нейронної мережі ПП ДР за рахунок вбудовування кальційпроникних АМРА-рецепторів, яке, ймовірно, відбувається в синапсах між первинними аферентами та інтернейронами спинного мозку. Таким чином в роботі була продемонстрована не лише клітинна, але й синаптична специфічність змін функціювання нейронної мережі ПП ДР, які виникають при хронічному болю
Клітинні й мережеві механізми обробки ноцицептивних сигналів у спинному мозку та їх генно-інженерне модулювання як засіб терапії хронічного больового синдрому
(2020) Агашков Кирило Сергійович; Войтенко Нана Володимирівна, доктор біологічних наук, професор
Дисертація присвячена дослідженню функціювання мережі нейронів дорзального рогу (ДР) спинного мозку (СМ) та їх внеску в обробку та передачу ноцицептивного сигналу до супраспінальних структур. В роботі вперше була встановлена роль різних типів спіно-парабрахіальних нейронів (СПН) І-ої пластини ДР в передачі специфічної ноцицептивної інформації та виявлено молекулярні та клітинні механізми, що лежать в основі цієї специфічності. СПН І-ої пластини СМ відіграють ключову роль в обробці больових сигналів та є майже виключною групою клітин, що передають ці сигнали зі спинного до головного мозку. В даній роботі, для визначення молекулярних та клітинних механізмів, які беруть участь у спряженні вхідних та вихідних сигналів у СПН щурів, був використаний новий цілісний препарат СМ, який дозволяє проводити досліди з непошкодженими клітинами та забезпечує цілісність мережевих зав’язків у ДР. Нами було встановлено, що більшість СПН отримують невелику кількість прямих ноцицептивних входів від С-волокон та генерують один потенціал дії (ПД) у відповідь на супрамаксимальний аферентний стимул, таким чином виконують роль простого передавача сигналів від первинних аферентів. Однак, 69% всіх потенціалів дії, індукованих аферентною стимуляцією СПН, генеруються порівняно невеликою фракцією (19%) нейронів. Ці нейрони отримують велику кількість прямих входів від Aδ та С-волокон, генерують потужні групи ПД у відповідь на стимуляцію первинних аферентів, та ефективно інтегрують локальну мережеву активність за допомогою NMDA-залежних механізмів. Ми встановили, що вони підсилюють та інтегрують ноцицептивний вхідний сигнал, кодуючи його інтенсивність шляхом збільшення кількості згенерованих ПД. В цій роботі ми також використовували субпіальну доставку вірусних векторів, які несуть гени глутаматдекарбоксилази та везикулярного транспортеру ГАМК в ДР СМ мишей. При цьому локальні збуджуючі нейрони, що були заражені даними вірусами, починали синтезувати та виділяти гальмівний медіатор ГАМК. На клітинному рівні, у нейронах ДР було показано загальне збільшення гальмівної синаптичної активності та зменшення вірогідності виникнення потенціалів дії у відповідь на стимуляцію дорзальних корінців. Введення вірусних конструктів у СМ мишей з пошкодженим сідничним нервом, призводило до повного зникнення нейропатичного болю при відсутності побічних ефектів. Таким чином, в роботі були встановлені важливі клітинні механізми, що приймають участь у обробці ноцицептивних сигналів у ДР СМ та апробовано новітній терапевтичний підхід, що може бути використаний в терапії хронічного болю
Механізм дії пептидоглікану золотистого стафілококу на скоротливість міометрія щурів
(2021) Насібян Ліліт Седраківна; Філіппов Ігор Борисович, кандидат біологічних наук
Пептидоглікан (ПГ) – це структурний компонент клітинної стінки грам позитивних та грам негативних бактерій, що оточує зовні клітинну мембрану бактерії. ПГ виділяється в навколишнє середовище, розноситься кровоплином та осідає на тропних клітинах, де з часом ініціює патологічні процеси. Персистенція пептидоглікану в генітальному тракті жінки під час вагітності пов’язана зі стимуляцією маткової скоротливості та передчасним пологами. Вплив пептидоглікану на міометрій поза вагітності достеменно не вивчений, але, відповідно до даних масштабного дослідження в 2014 р. Giashi та співавторів, з генітального тракту жінок з безпліддям найчастіше висівався S. аureus, хоча слизові оболонки не мали очевидних ознак запалення. Ми припустили, що ПГ може бути патогенетичним фактором безпліддя, внаслідок порушення характеру скоротливості матки таким чином, що запліднення або імплантація плідного яйця стають неможливими. Досліджено, чи взаємодіє ПГ безпосередньо з клітинами міометрія вагітних щурів. І якщо взаємодіє, то яким чином та який механізм його дії. Вплив ПГ на скоротливість міометрія щурів, а також механізм його дії досліджувався методами тензометрії та кальцієвої сигналізації. Встановлено, що ПГ модулює скоротливість смужок міометрія з видаленим шаром ендометрія вагітних та невагітних щурів. Оцінка амплітудно-кінетичних параметрів скорочення міометрія в обох групах тварин на тлі ПГ показала, що змінюється не тільки інтенсивність, але й співвідношення фаз скорочень міометрія. Проте, характер змін параметрів скорочень міометрія на тлі дії ПГ виявився дещо неоднаковим для них. У невагітних тварин ПГ більшою мірою впливав на тривалість скорочень, в той час як в групі вагітних тварин більш вираженою було збільшення амплітуди. В обох групах щурів після аплікації ПГ тривалість фази скорочення збільшувалась незначно, в той же час фаза розслаблення зростала більше, ніж на 50%. За умов гіперестрогенії ПГ мав дещо пригнічувальну дію на скоротливість міометрія, а підвищений рівень прогестерону сприяв стимулюючому ефекту ПГ. Прикладання блокатора ЦОГ-2 німесуліду пригнічував ПГ-індуковану скоротливість міометрія вагітних щурів, але не мав жодного ефекту в групі невагітних тварин. За умов інактивації Gi/о-білку кашлюковим токсином ПГ не виявив стимулювальних властивостей. При прикладанні ПГ на свіжоізольовані міоцити міометрія реєструвалось збільшення внутрішньоклітинну вмісту кальцію. Прикладання ПГ після припинення спонтанних скорочень міометрія в безкальцієвому розчині Кребса викликало 1-2 фазних скорочення протягом кількох хвилин в групі вагітних та невагітних тварин. В обох групах блокатор ІФ3-рецепторів 2-АРВ пригнічував ПГ-індуковані скорочення. За умов пригніченої скоротливості міометрія дією блокатора потенцалкерованих каналів L-типу ніфедипіну ПГ викликав одноразове фазне скорочення міометрія у невагітних тварин. За нормальних умов ніфедипін також пригнічував стимульовані ПГ маткові скорочення. Зроблено висновок, що ПГ Золотистого стафілококу модулює скорочувальну активність міометрія вагітних і невагітних щурів, збільшуючи внутрішньоклітинний рівень йонів кальцію внаслідок посилення його надходження зовні та вивільнення із СР.
Модуляційні впливи на Н-рефлекс у фізично нетренованих та тренованих людей
(2021) Колосова Олена Вікторівна; Костюков Олександр Іванович, доктор біологічних наук, професор
Дисертаційна робота присвячена дослідженню актуальної проблеми фізіології – особливостей динаміки модуляції спінальних рефлексів в умовах стомлення у фізично нетренованих та тренованих людей. Подано результати дослідження динаміки величини Н-рефлексу камбалоподібного м’яза людини (m. soleus), обумовленої стомленням, у тому числі в умовах розвитку сегментарного гальмування, викликаного стимуляцією іпсілатерального малогомілкового нерва (n. peroneus communis) та в умовах гомосинаптичної постактиваційної депресії при парній стимуляції великогомілкового нерва (n. tibialis) у нетренованих та тренованих людей. Показано пригнічення Н-рефлексу камбалоподібного м’яза внаслідок стомлення, викликаного шляхом тривалого довільного статичного скорочення триголового м’яза гомілки (m. triceps surae), та подальше відновлення цього рефлексу. Виявлено наявність двох фаз відновлення Н-рефлексу: першої фази, тривалістю декілька хвилин, пов’язаної з відновленням нормальної імпульсації аферентів груп III і IV; та другої фази (впродовж кількох годин), пов’язаної з поступовим вимиванням та нейтралізацією метаболітів, які накопичились у м’язі в результаті активації, яка стомлює м’яз. Показано меншу вираженість гальмування Н-рефлексу внаслідок м’язового стомлення, а також комплексної дії стомлення та гомосинаптичної постактиваційної депресії в умовах парної стимуляції n. tibialis в групі осіб, тренованих до тривалого фізичного навантаження, в порівнянні з нетренованими людьми, що може бути пов’язаним з меншим накопиченням та швидшою утилізацією метаболітів внаслідок адаптаційних змін нервової та м’язової систем до фізичного навантаження. Виявлено збільшення інтенсивності гальмування Н-рефлексу під впливом гомосинаптичної постактиваційної депресії, найбільше виражене через 90 с після періоду зусилля, що стомлює м’яз. Оцінена динаміка Н-рефлексу в умовах розвитку сегментарного гальмування, викликаного попередньою стимуляцією n. peroneus communis, у відновлювальному періоді після зусилля, що стомлює м’яз. Показана подібність змін амплітуд тестового та кондиційованого Н-рефлексів, а також пропорційність зменшення амплітуд цих рефлексів безпосередньо після періоду стомлення м’яза. Обгрунтована переважна відокремленість нервових шляхів пресинаптичного гальмування Н-рефлексу, викликаного кондиціюючою стимуляцією n. peroneus communis, від шляхів впливу м’язового стомлення. Виявлені статеві та вікові особливості параметрів Н-рефлексу та М-хвилі m. soleus у тренованих осіб з високим рівнем адаптації до фізичного навантаження. Показано відмінності порогових значень Н- та М-відповідей, а також амплітуд максимальних Н- та М-відповідей у жінок та чоловіків; відмінності амплітуд максимальних М-відповідей та співвідношень амплітуд максимальних Н- та М-відповідей у дорослих та молодих осіб. Запропоновано аналізувати результати дослідження нервово-м’язової системи організму людини, при яких отримуються абсолютні електроміографічні показники, з урахуванням статі та віку тестованих
Модуляція катіонних каналів великої провідності внутрішньої мембрани ядер нейронів Пуркіньє мозочка щурів
(2021) Лунько Олеся Володимирівна; Марченко Сергій Михайлович, доктор біологічних наук
В дисертаційній роботі викладені результати дослідження модуляції трансмембранних струмів поодиноких LCC (Large Conductance Cationic) каналів ядер нейронів Пуркіньє. Гіпотетично, ці канали залучені до формування балансу іонів калію по обидва боки від зовнішньої та внутрішньої мембрани ядра, і таким чином, впливаючи на заряд ядерної оболонки, можуть мати значення для тривалості кальцієвого сигналу, проте їх амінокислотна послідовність, структура та фізіологічна роль невідомі. Для підтвердження, спростування чи розвитку цієї гіпотези бракує кількісного опису кінетики, а також ідентифікації фармакологічного профілю LCC-каналів. В цій роботі було знайдено перший блокатор для LCC-каналів – d-тубокурарин (dTC) та виявлено модулюючий вплив трьохвалентних іонів гадолінію, а також вплив галламіну. За допомогою аналізу β-розподілу було охарактеризовано швидкі конформаційні зміни LCC-каналів та вперше створено кінетичну модель їх опису. Було встановлено, що канал перебуває в одному відкритому стані, який зв’язаний з трьома закритими станами, які мають різні константи швидкості, та одним підрівнем. На прикладі швидкого блокатора LCC-каналів, галламіна, було продемонстровано ефективність використання встановленої моделі Маркова та методу аналізу β-розподілу для дослідження механізму блокування. Визначено, що галламін діє як класичний поровий блокатор, а також обчислено параметри чутливості блокатора до прикладеного мембранного потенціалу

Browse

Browsing На здобуття ступеня кандидата наук by Title

Results Per Page

Sort Options