На здобуття ступеня кандидата наук

Permanent URI for this collection

https://repository.biph.kiev.ua/handle/123456789/7

Browse

Now showing 1 - 20 of 48

Експресія та функція низькопорогових кальцієвих каналів у таламусі та соматосенсорній корі головного мозку щурів в онтогенезі та в експериментальній моделі абсансної епілепсії
(2016) Болдирєв Олексій Ігорович; Шуба Ярослав Михайлович, доктор біологічних наук, професор
Дисертацію присвячено порівняльному аналізу експресії трьох ізоформ основної пороформуючої α1-субодиниці низькопорогових кальцієвих каналів (НПКК) Т-типу – Cav3.1, Cav3.2 та Cav3.3 у таламусі й корі головного мозку щурів контрольної лінії Wistar на різних етапах онтогенезу та в щурів з абсансним фенотипом лінії WAG/Rij, пошуку можливих молекулярних регуляторів експресії генів цих каналів, а також співставленню низькопорогових кальцієвих струмів, з профілем експресії мРНК трьох ізоформ в різних типах таламічних нейронів. Розроблено власну модифікацію методу полімеразної ланцюгової реакції для окремих нейронів таламуса, розрізнюваних за типом основного нейромедіатора, який вони синтезують. За її допомогою встановлено, що гальмівні ГАМК-ергічні та збуджувальні глутамат-ергічні нейрони таламусу експресують мРНК Cav3.1, Cav3.2, Cav3.3, причому більшість нейронів експресує мРНК 2 чи 3 ізоформ одночасно. Т-струми у гальмівних та збуджуючих нейронах відрізняються за електрофізіологічними властивостями несуттєво. Показано, що влатеродорзальному ядрі таламуса на ранніх етапах онтогенезу експресуються всі 3 підтипи НПКК. Кількість мРНК Cav3.1 та Cav3.3 на 10-й постнатальний день знаходиться на співставному рівні тоді як рівень мРНК Cav3.2 є значно нижчим. На 25-й день значно зменшується рівень мРНК Cav3.1 та Cav3.2, а Cav3.3 майже не змінюється. Встановлено, що в щурів лінії WAG/Rij збільшена кількість мРНК α1-субодиниць Т-каналів у тканині зони первинного джерела генерації абсансів – соматосенсорній корі, що відповідає за верхню губу та вібриси порівняно зі щурами лінії Wistar. Підвищення рівня мРНК Cav3.1 у корі щурів віком 6 місяців складає 150%, а збільшення експресії білка цього каналу – 110%. У гостро ізольованих нейронах цієї зони кори Т-струм не виявлений через можливу локалізацію каналів на дистальних дендритах. Для 25-денних щурів WAG/Rij показано зменшення експресії мРНК Cav3.1 та Cav3.2 субодиниць Т-каналів та зниження Т-струмів у нейронах латеродорзального ядра таламусу на 43% порівняно з контрольними щурами. Визначено мікро-РНК rno-mir-1 як потенційний регулятор трансляції мРНК низькопорогового кальцієвого каналу Cav3.2 у таламусі та корі головного мозку
Структурно-динамічні та функціональні особливості мітохондрій легень і серця при різних режимах інтервальних гіпоксичних тренувань
(2016) Болгова Тетяна Вікторівна; Маньковська Ірина Микитівна, доктор медичних наук, професор
Вивчені морфо-функціональні особливості Мх легень і серця при двох режимах інтервальних гіпоксичних тренувань і застосування гострої тяжкої гіпоксії в якості тестуючого впливу для виявлення механізмів, що лежать в основі адаптації мітохондріального апарату до гіпоксії під впливом ІГТ. Отримані результати виявили, що при ІГТ відбуваються органоспецифічні зміни структурно-динамічних і функціональних параметрів мітохондріального апарату легень і серця як адаптивного (конструктивного), так і пошкоджуючого (деструктивного) характеру. ІГТ із помірною гіпоксичною складовою (12% О2 в N2) призводить до переваги в мітохондріальному апараті легень і міокарду виражених адаптивних перебудов ультраструктури, динаміки та функціональних властивостей, що спрямовані на покращення умов і механізмів споживання кисню тканиною і проявляються в: зростанні кількості Мх та появі юних органел; збільшенні площі їх мембран; перебудові крист у більш енергетично ємну форму; міграції Мх в зони гіпоксичного пошкодження та у динамічних змінах, направлених на репарацію пошкоджених Мх; зростанні ефективності фосфорилювання та спряженості дихання з фосфорилюванням при окисненні НАД-залежних субстратів. ІГТ з більш жорсткою гіпоксичною складовою (7% О2 в N2) призводили до виражених деструктивних змін Мх в обох органах: часткової чи повної вакуолізації органел, їх мієлінізації, розрідження внутрішньої та, подекуди, розриву зовнішньої мембрани, збільшення гетерогенності мітохондріальної популяції, серед якої з'являлися Мх з „некласичними” формами, переваги процесів роз'єднання (fission) над процесами злиття (fusion) Мх. Адаптивні зміни Мх при цьому режимі ІГТ полягали в зростанні загальної площі мембран Мх, міграції СС Мх у «ворсинки сарколеми», а ІМФ Мх до навколоядерної зони, що дозволяло Мх обох досліджуваних органів забезпечувати їх енергетичні потреби на рівні контрольних значень. Підвищення рівнів експресії мРНК NRF-1 на тлі обох застосованих режимів ІГТ свідчить про інтенсифікацію процесів мітохондріального біогенезу, більш виражену в серці. Надмірно високі рівні експресії спостерігалися при ІГТ з більш жорсткою гіпоксичною компонентою і відбувалися на фоні виражених деструктивних змін мітохондріального апарату. Дія жорсткої гіпоксії, яка використовувалася для оцінки ефективності ІГТ, проявила, що головними механізмами, що забезпечують таку ефективність ІГТ, є: збільшення площі мембран Мх, зсув динамічних процесів у бік злиття цих мембран, високий рівень спряженості дихання з фосфорилюванням, зростання інтенсивності біогенезу Мх.
Синаптична передача між гангліозними клітинами сітківки та нейронами colliculus superior в кокультурі в нормі та при гіпоксії
(2016) Думанська Ганна Валентинівна; Веселовський Микола Сергійович, академік НАН України, доктор біологічних наук, професор
Дисертація присвячена з’ясуванню характеристик синаптичної передачі в синапсах аферентних проекцій сітківки в субкортикальний зоровий центр з використанням досліджень окремих пар кокультивованих гангліозних клітин сітківки (ГКС) та нейронів colliculus superior (CS) в нормі та при гіпоксії. Показано, що збуджувальна передача між ГКС та нейронами CS опосередковується пресинаптичним вивільненням глутамата та активацією постсинаптичних НМДА- та АМПА-рецепторканальних комплексів. Гальмівна синаптична передача відбувається завдяки вивільненню ГАМК та активації ГАМКА-рецепторканальних комплексів на постсинаптичній мембрані нейронів CS. Описано характеристики квантового вивільнення глутамата та ГАМК в синапсахсинаптично зв’язаних пар ГКС ‒ нейрон CS та визначено, що ймовірність вивільнення обох трансмітерів описується біноміальним законом. Описано короткочасну депресію глутаматергічної передачі та потенціацію ГАМК-ергічної синаптично передачі в умовах парної стимуляції ГКС. Визначено, що ці процеси реалізуються переважно за рахунок пресинаптичних механізмів. Вперше виявлено індуковану гіпоксією довготривалу потенціацію (ДТП) НМДА-рецепторопосередкованої передачі в синаптично зв’язаній парі ГКС ― нейрон CS. Цей феномен пов’язаний з ослабленням магнієвого блоку даних рецепторів та ймовірним збільшенням загальної кількості сайтів вивільнення в активних синапсах. Індуковане гіпоксією пригнічення АМПА-рецепторопосередкованої синаптичної передачі реалізується за рахунок пресинаптичних механізмів. Вперше охарактеризовано індуковану гіпоксією довготривалу депресію (ДТД) ГАМК-ергічної нейропередачі. Така модуляція ймовірно пов’язана як зі зменшенням кількості діючих сайтів вивільнення, так і зі зменшенням чутливості постсинаптичної мембрани до трансмітера. Нами описано різноспрямованість довготривалих ефектів збуджувальної та гальмівної синаптичної передачі між ГКС та нейронами CS опосередкованих дефіцитом кисню. Індукована гіпоксією ДТД ГАМК-ергічної передачі посилює патологічну дію ДТП НМДА-Р-опосередкованої нейропередачі та імовірно є додатковим патологічним механізмом пошкоджуючої дії гіпоксії на передачу зорової інформації від сітківки в центральну нервову систему
Високоафінна позитивна модуляція кальцієвих каналів P-типу агоністами μ-опіоїдних рецепторів
(2016) Єгорова Олена Володимирівна; Кришталь Олег Олександрович, доктор біологічних наук, академік НАН України
У дисертаційній роботі вперше показано, що в модуляції кальцієвих каналів Р-типу агоністами μ-опіоїдних рецепторів (MOP) приймає участь високоафінний центр зв’язування, який або розташований на самому каналі, або алостерично взаємодіє з ним. Ми також не виключаємо, що агоністи опіоїдних рецепторів безпосередньо взаємодіють з модулюючим сайтом в межах P-каналу. Проведені дослідження на гостроізольованих нейронах Пуркіньє мозочку щурів показали, що селективний агоніст МОР DAMGO (10 нМ) викликав невелику, але статистично достовірну потенціацію струму, який проходить через Р-тип кальцієвих каналів (10±1%, n=27, p<0.001). Ефект був швидким (менше ніж 10 сек.) та повністю зворотнім, а також концентраційно- та потенціалозалежним. EC50 ефекту DAMGO становить 1.3±0.4 нМ, насичуюча концентрація –100 нМ. У наданій роботі було показано, що механізми, які приймають участь у модуляції опіоїдами Р-струму, відмінні від добре відомих механізмів за участю G-білків, або процесів залежних від фосфорилювання. Разом, опіоїди викликають двосторонні ефекти на кальцієві канали P-типу: блокування через G-білок опосередкований шлях, який активується μ-опіоїдними рецепторами або через безпосередній вплив на P-канали. Наші дані не виключають, що опіоїди можуть взаємодіяти як з μ-, так і з іншими опіоїдними рецепторами в тій же самій клітині викликаючи конкуруючі ефекти на кальцієвих каналах P-типу. Вищенаведене вказує на існування принципово нового механізму регуляції кальцієвих каналів Результати дисертаційної роботи насамперед мають фундаментальний інтерес, оскільки отримані принципово нові дані про модулюючу дію агоністів опіоїдних рецепторів на високопороговий кальцієвий струм Р-типу. Ці дані є важливими для формування більш повних уявлень про механізми, що здійснюють регуляцію високопорогових кальцієвих каналів, а також для пошуку нових шляхів спрямованого фармакологічного впливу на них. Характерна модуляція опіоїдами кальцієвих каналів може виявитись зручним фармакологічним інструментом для специфічної регуляції мозкової діяльності.
Вплив обмеження харчування в період розвитку на параметри життєздатності та тривалість життя Drosophila melanogaster.
(2016) Забуга Оксана Геннадіївна; Вайсерман Олександр Михайлович, доктор медичних наук
Диссертация посвящена исследованию изменений продолжительности жизни Drosophila melanogaster вследствие ограничения питания на стадии развития. Показано, что личинкам, которые пребывали в питательной среде, содержащей менее 60 % пищевых компонентов, свойственно существенное увеличение длительности развития, а при концентрациях 10 и 20 % − значительное увеличение преимагинальной смертности. Повышение уровня стойкости к стрессу пищевой депривации зафиксировано у самцов, выращенных в питательной среде с 50 % пищевых компонентов. Показано достоверное уменьшение фертильности самок, которых на этапе развития содержали в "неполноценном" пищевом субстрате. Ограничение питания на стадии личинки способствовало увеличению средней и максимальной продолжительности жизни самцов, но не самок. Применение перед скрещиванием 13-тичасовой пищевой депривации у особей женского пола (но не 22 мужского) привело к удлинению жизни их потомков-самок. Существенное увеличение транскрипции генов InR и dSir2 обнаружено у личинок D. melanogaster при развитии в питательной среде с 20%-ой концентрацией пищевых компонентов по сравнению с контролем. Во взрослом возрасте зафиксировано повышение уровня экспрессии одного исследуемого гена – InR только у самцов плодовых мушек. Продемонстрировано увеличение активности СОД и каталазы у представителей мужского пола, которые развивались в условиях 50%-го ограничения питания. Уменьшение уровня накопления конечных продуктов гликозилирования зафиксировано у всех 20-тисуточных дрозофил, которые развивались в питательном субстрате с 50%-ой концентраций пищевых компонентов. Можно предположить, что выявленные на молекулярном и биохимическом уровне изменения объясняются долгосрочными эпигенетическими модификациями, которые возникают вследствие ограничения питания на стадии развития и способствуют увеличению продолжительности жизни самцов D. melanogaster.
Збудливість гладеньком'язової клітини: вплив співвідношення іонотропних і метаботропних механізмів (модельні дослідження)
(2016) Коченов Артем Веніамінович; Корогод Сергій Михайлович, доктор біологічних наук, професор
Дисертацію присвячено виявленню ролі співвідношення іонотропних та метаботропних механізмів, які лежать в основі збудливості гладеньком’язових клітин детрузора сечового міхура (ГМК ДСМ). Встановлено: 1) величина результуючої відповіді ГМК ДСМ на дію парасимпатичних стимулів характерним чином залежить від співвідношення інтенсивностей іонотропного і метаботропного компонентів таких стимулів; 2) струми через Са2+-залежні хлорні канали, які є кінцевою ланкою метаботропного шляху, в значній мірі визначають парасимпатичне збудження ГМК ДСМ. Показано: 1) можливість компенсації послабленої відповіді клітини на парасимпатичний стимул в умовах дефіциту м-холінорецепторів за рахунок стимуляції іонотропних Р2Х-рецепторних каналів; 2) зниження порогу збудження при збільшенні провідності Р2Х-рецепторних каналів, що імітує дію пуриноміметиків; 3) складний, двофазний процес відновлення амплітуди ПД пов'язаний з інактивацією кальцієвих каналів, зменшенням їх рушійного потенціалу, параметрами механізмів екструзії Са2+. Запропоновано шляхи оптимізації існуючих протоколів електростимуляції, які застосовуються при реабілітації пацієнтів з патологіями нижніх сечовивідних шляхів
Участь гіпоксія-індукованого фактору в молекулярних механізмах нейропротекції клітин гіпокампа
(2016) Майстренко Анастасія Михайлівна; Скибо Галина Григорівна, доктор біологічних наук, професор
Дисертація присвячена дослідженню змін тривалості життя Drosophila melanogaster внаслідок обмеження харчування на стадії розвитку. Показано, що у личинок, яких утримували у поживному субстраті із вмістом харчових компонентів менше 60 %, наявне істотне збільшення тривалості розвитку, а за концентрацій 10 і 21 20 % − суттєве збільшення смертності на преімагінальній стадії. Підвищення стійкості до стресу харчової депривації зафіксовано у самців, вирощених у поживному середовищі із 50 % харчових компонентів. Виявлено достовірне зниження фертильності самиць, яких утримували на етапі розвитку у "неповноцінному" поживному субстраті. Обмеження харчування на стадії личинки викликало збільшення середньої та максимальної тривалості життя самців, проте, не самиць. Застосування перед схрещуванням 13-тигодинної харчової депривації в особин жіночої статі (але не самців) призвів до подовження життя їхніх нащадків-самиць. Значуще збільшення транскрипції генів InR та dSir2 виявлене у личинок D. melanogaster при розвитку за умов 20%-го вмісту харчових компонентів у поживному субстраті порівняно з контролем. У дорослому віці зафіксовано підвищення рівня експресії одного дослідженого гену – InR тільки у самців плодових мушок. Виявлено збільшення активності СОД і каталази в особин чоловічої статі, після розвитку за умов 50%-го обмеження харчування. Зменшення рівня накопичення кінцевих продуктів глікозилювання зафіксовано у всіх 20-тидобових дрозофіл, які розвивались у поживному субстраті із вмістом 50 % компонентів харчування. Можна припустити, що виявлені на молекулярному та біохімічному рівнях зміни пояснюються довгостроковими епігенетичними модифікаціями, які виникають внаслідок обмеження харчування на стадії розвитку та сприяють збільшенню тривалості життя імаго D. melanogaster.
Опіоїдергічна регуляція активності Р2Х3-рецепторів у нейронах спінальних гангліїв
(2016) Кулик В'ячеслав Борисович; Кришталь Олег Олександрович, доктор біологічних наук, академік НАН України
В рамках даної роботи, оцінено вплив ендогенного опіоїду лей-енкефаліну на активність Р2Х3-рецепторів у нейронах спінальних гангліїв. Також окреслено роль біохімічних шляхів у взаємодії опіоїдних рецепторів, котрі опосередковують аналгезію, з Р2Х3-рецепторами, що відповідають за ноціцепцію. В дисертаційній роботі вперше показано та досліджено подвійний вплив ендогенного агоніста опіоїдних рецепторів на струми, опосередковані Р2Х3-рецепторами у сенсорних нейронах спінальних гангліїв щурів. Встановлено, що вплив лей-енкефаліну на Р2Х3-опосередковані струми в сенсорних нейронах, забезпечується низкою G-білок спряжених механізмів. Доведено, що лей-енкефалін не впливає на десенситизацію Р2Х3-рецепторів, а протинаправлена дія опіоїда на зазначені рецептори може опосередковуватися активацією чутливих до токсину кашлюку Gі/о- та нечутливих – Gq-білків. Зокрема показано, що зв’язування лей-енкефаліну з μ-опіоїдними рецепторами призводить до одночасної активації обох типів G-білків, які мали б справляти подвійний вплив на Р2Х3-рецептори. Однак в контрольних умовах нами реєструвався лише інгібуючий вплив опіоїда. Стимулюючий ефект ендогенного опіоїда був прихований і проявлявся лише в умовах блокування Gі/о-білків токсином кашлюку. Таким чином, з використанням методу «петч-клемп» нами вперше показано, що ендогенний агоніст опіоїдних рецепторів лей-енкефалін викликає два протилежно спрямовані впливи на Р2Х3-рецептори. Ці ефекти опосередковуються активацією щонайменше двох типів G-білків та PLС
Патогенетичне обґрунтування підходів до корекції пошкоджень тканин кінцівки при експериментальному реперфузійному синдромі
(2016) Мальченко Ольга Анатоліївна; Кубишкін Анатолій Володимирович, доктор мед. наук, професор
Дисертація присвячена проблемі встановлення ролі протеолітичних і вільнорадикальних механізмів у патогенезі розвитку реперфузійного синдрому й експериментального обґрунтування патогенетичних підходів до медикаментозної корекції зазначеної патології за допомогою поєднаного застосування антиоксидантів і інгібіторів протеїназ і аналогів природного простагландину Е1. На підставі результатів експериментальних досліджень визначені ключові патогенетичні протеолітичні і вільнорадикальні механізми розвитку місцевого пошкодження м’язової тканини при експериментальному синдромі ішемії/реперфузії, та виявлено їх вплив на ультраструктурні зміни в ушкодженій ділянці. Встановлено, що фармакологічна корекція поєднаним застосуванням кверцетина, апротиніна і аналога природного простагландину Е1 попереджує біохімічне, морфологічне та ультраструктурне пошкодження скелетних м'язів при синдромі ішемії/реперфузії
Функціональний стан кишково-асоційованої лімфоїдної тканини щурів в умовах соціального стресу і при модуляції складу кишкової мікрофлори
(2016) Топол Інна Олександрівна; Камишний Олександр Михайлович, доктор медичних наук, професор
Дисертація присвячена з'ясуванню механізмів змін функціонального стану імунних структур, асоційованих зі слизовими оболонками шлунково-кишкового тракту в умовах хронічного соціального стресу і при модуляції складу кишкової мікрофлори. Для досягнення поставленої мети використовувались імуногістохімічні, імунофлюоресцентні, методи молекулярно-генетичного аналізу (ЗТ-ПЛР-РЧ), комп’ютерний аналіз зображень, статистичні методи. Вперше виявлено, що розвиток ХСС призводив до змін розподілу TLR2+/TLR4+ - і Nf-kB+- лімфоцитів, дисбалансу Th1/Th2 і Treg/Th17- клітин, змінам загальної кількості LMP2+- і ХВР1+ - лімфоцитів, зниження рівня експресії мРНК Nr3c1 та Adrβ2 - рецепторів, а також збільшення транскрипційної активності генів прозапальних цитокінів і Nlrp3 - інфламасоми. В результаті роботи встановлені імунні механізми активації прозапальної сигналізації в КАЛТ в умовах хронічного соціального стресу: (1) активація вроджених компонентів імунної системи; (2) активація адаптивної ланки імунної системи; (3) порушення Т-регуляторної ланки; (4) імунопротеасомний дефект; (5) зміни чутливості клітин-мішеней до глюкокортикоїдів і катехоламінів; (6) стрес ендоплазматичного ретикулуму
Вплив переривчастої нормобаричної гіпоксії на соматовегетативний статус дітей, які проживають на радіоактивно забруднених територіях
(2017) Лісуха Любов Михайлівна; Березовський Вадим Якимович заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор
Дисертація присвячена проблемі впливу переривчастої нормобаричної гіпоксії (ПНГ) саногенного рівня для відновлення соматовегетативного статусу дітей, які народилися та постійно мешкають на радіоактивно забруднених територіях. Досліджено вміст інкорпорованого 137Cs в організмі дітей та кореляційні зв’язки з показниками варіабельності ритму серця (ВРС). Вивчено вплив ПНГ на центральну та автономну нервову систему (АНС), серцево-судинну, систему зовнішнього дихання, гемодинаміку, показників крові, проведено біохімічні дослідження з визначення пулу азотистих сполук та L-аргініну, електролітів слини. Встановлено кореляційний зв’язок між показниками ВРС. Отримані результати дають змогу зробити висновок, що проведення курсу сеансів ПНГ із застосуванням гіпоксичної газової суміші (12% кисню в азоті) позитивно впливає на стан АНС. Зіставлення результатів ВРС після ПНГ показало, що у дітей віком від 6 до 11 років у стані спокою підвищилась еферентна парасимпатична активність, зменшився вплив судинорухового симпатичного центру, симпато-вагальний індекс та показники центрального контуру управління серцевим ритмом. У дітей від 12 до 17 років у стані спокою знизилась еферентна парасимпатична активність. При ортостатичній пробі (при записі ВРС) у обстежуваних молодшого віку підвищилась активація обох відділів АНС з перевагою парасимпатичної ланки. У дітей старшого віку збільшилась активність обох відділів з перевагою симпатичного. Показники центрального контуру серцевого ритму зменшилися. Скоротилася тривалість сенсорномоторних реакцій. Змінилася концентрація електролітів натрію та калію у слині. Поліпшилися показники гемодинаміки, підвищився вміст гемоглобіну у пацієнтів обох вікових груп. Курс сеансів ПНГ сприяв підвищенню вмісту L-аргініну в сироватці крові. Відмічено усунення бронхоспазму на всіх рівнях бронхіального дерева у переважної більшості обстежуваних
Модуляція функції та експресії гліцинових рецепторів у різних клітинних системах
(2017) Малєєва Галина Василівна; Скибо Галина Григорівна, доктор медичних наук, професор Брежестовський Петер, доктор біологічних наук, професор
Дисертація присвячена дослідженню особливостей експресії та модуляції гальмівних лігандкерованих гліцинових рецепторів. Робота виконана із застосуванням методів електрофізіології та імуногістохімї, а також технік культивування органотипових зрізів гіпокампа, лінії клітин СНО та нейронів, генерованих із фібробластів людини. Нами встановлено, що киснево-глюкозна депривація спричинює зменшення кількості гліцинових рецепторів, експресованих на поверхні пірамідних нейронів СА1 зони гіпокампа. З огляду на це, важливим є пошук нових позитивних модуляторів гліцинових рецепторів. У ході роботи, нами виявлено два нові модулятори активності гліцинових рецепторів – гінкголеву та ніфлумову кислоти. Показано, що гінкголева кислота є субодинично-специфічним потенціатором α1-гліцинових рецепторів та встановлено амінокислотні залишки відповідальні за їх взаємодію. Ніфлумова кислота володіє здатністю інгібувати гліцинові рецептори. Її спорідненість до α2- та α3-субодиниць є вищою, ніж до α1. Мутація G254A у α1-субодиниці призводить до підвищення її чутливості до ніфлумової кислоти. Наші дані свідчать про те, що за механізмом дії вона є потенціалзалежним блокатором пори каналу. Окрім того, нами було досліджено лігандкеровані та потенціалкеровані канали нейронів, генерованих із фібробластів людини, та показано, що даний тип клітин експресує на своїй поверхні гліцинові рецептори і може бути використаний у якості моделі для їх вивчення
Роль сірководню в порушенні функцій серця і судин при старінні
(2017) Драчук Костянтин Олегович; Сагач Вадим Федорович, член-кор. НАНУ, доктор медичних наук, професор
Дисертація присвячена встановленню ролі сірководню у розвитку порушення функцій серця і судин при старінні. Встановлено, що у старих щурів порушені ендотелійзалежне розслаблення гладеньких м’язів аорти, а також – діастолічна функція серця, про що свідчило зниження максимальної швидкості розслаблення (в середньому на 27,4%), збільшення кінцево-діастолічної жорсткості (в 2,1 рази), константи активного розслаблення (в 1,4 рази) міокарду і кінцево-діастолічного тиску (в 3,1 рази) в ЛШ. Дані функціональні зміни супроводжувалися зниженням в препаратах мітохондрій, гомогенаті тканин серця і тканинах аорти вмісту H2S, розвитком оксидативного/нітрозативного стресу, наслідком чого було неспряження (uncoupling) стану cNOS та послаблення конститутивного синтезу NO. Застосування за умов старіння NaHS, донора сірководню і пропаргілгліцину, блокатора CSE-залежного шляху синтезу H2S, в значній мірі відновлювало ендотелійзалежне розслаблення гладеньких м’язів аорти (ефект був обумовлений дією ендогенного NO) та діастолічну функцію серця. В основі фізіологічного ефекту NaHS і ПГ на функцію судин лежить їх здатність збільшувати в досліджуваних тканинах вміст H2S (за виключенням дії пропаргілгліцину в тканинах аорти), пригнічувати оксидативний/нітрозативний стрес, відновлювати спряжений стан cNOS і посилювати конститутивний синтез NO. Пропаргілгліцин збільшував вміст H2S в тканинах серця старих щурів через компенсаторне підвищення активності 3MST
Регуляція короткотривалої пластичності ГАМК-ергічної синаптичної передачі між нейронами гіпокампа
(2018) Колесник Оксана Павлівна; Федулова Світлана Анатоліївна, доктор біологічних наук, професор
Дисертація присвячена з’ясуванню кальційзалежних механізмів регуляції ко-роткотривалої пластичності нейропередачі в ГАМК-ергічних синапсах нейронів гі-покампа в умовах культури. Для проведення досліджень використовували первину культуру дисоційованих нейронів гіпокампа щура. У роботі були використані мето-ди позаклітинної локальної електричної стимуляції пресинаптичного аксона та фік-сації потенціалу в конфігурації «ціла клітина» на постсинаптичному нейроні. Пока-зано, що швидка гальмівна нейропередача в даних синапсах відбувається завдяки пресинаптичному вивільненню ГАМК і взаємодії його з постсинаптичними ГАМКА-рецепторами. За допомогою аналізу коефіцієнта варіації та дослідженню коефіцієн-та парної стимуляції з’ясовано, що короткотривала пластичність при парній стиму-ляції була обумовлена тільки пресинаптичними механізмами. Вперше був проведе-ний детальний аналіз квантових показників ГАМК-ергічної синаптичної передачі одночасно для депресії і полегшення при парній стимуляції. Із застосуванням біно-міальної статистики визначена достовірна різниця в квантових показниках вивіль-нення ГАМК при збільшенні та зменшенні ефективності синаптичної передачі. Де-тально описаний частотний діапазон регуляції короткотривалих пластичних власти-востей депресії та полегшення в ГАМК-ергічних синапсах гіпокампа. Встановлено, що відновлення після депресії та полегшення нейропередачі має відповідно експо-ненційну та дзвіноподібну форму. Вперше визначено, що кальційзалежні зміни ефективності синаптичної передачі модулюються виключно P/Q- та N-типами висо-копорогових кальцієвих каналів, а кальцієва АТФаза ендоплазматичного ретикулу-ма не задіяна у регуляції короткотривалої пластичності ГАМК-ергічної синаптичної передачі
Зміни функціювання нейронної мережі поверхневих пластин спинного мозку при хронічному болю різного ґенезу
(2018) Кротов Володимир Вадимович; Войтенко Нана Володимирівна, доктор біологічних наук, професор
Дисертація присвячена дослідженню змін функціювання нейронної мережі поверхневих пластин дорсального рогу (ПП ДР) спинного мозку при хронічному болю, викликаному хронічним периферичним запаленням або травмою спинного мозку. Було продемонстровано клітинну специфічність зміни синаптичної активності в нейронах ПП ДР. Детальний аналіз амплітудних та частотних характеристик спонтанних збуджуючих та гальмівних постисинаптичних струмів показав, що як периферичне запалення, так і травма спинного мозку, призводили до зміщення балансу мережевого збудження-гальмування у бік збудження адаптивних нейронів (які є переважно збуджуючими) та у бік гальмування тонічних (переважно гальмівних) нейронів. Також було досліджено можливі механізми, які опосередковують вищеназвані зміни. Аналіз кінетики мініатюрних АМРА-рецептор-опосередкованих подій виявив, що значне посилення збудження в адаптивних нейронах відбувається за рахунок додаткового вбудовування кальційнепроникних АМРА-рецепторів у синапсах між інтернейронами ПП ДР. Водночас, інтратекальне введення інгібіторів кальційпроникних AMPA-рецепторів та їх ферменту-модулятору протеїнкінази С значно зменшувало прояви больового синдрому, викликаного периферичним запаленням. Цей факт свідчить на користь гіперзбудливості нейронної мережі ПП ДР за рахунок вбудовування кальційпроникних АМРА-рецепторів, яке, ймовірно, відбувається в синапсах між первинними аферентами та інтернейронами спинного мозку. Таким чином в роботі була продемонстрована не лише клітинна, але й синаптична специфічність змін функціювання нейронної мережі ПП ДР, які виникають при хронічному болю
Сезонні відмінності реакції кісткової тканини на екзогенний мелатонін та нормобаричну гіпоксію саногенного рівня
(2018) Жернокльов Уляна Олександрівна; Літовка Ірина Георгіївна, доктор біологічних наук, старший науковий співробітник
У дисертаційній роботі, відповідно до поставленої мети досліджено механізми ремоделювання кісткової тканини в залежності від пори року та артеріального тиску тварин. Використання як екзо-, так і ендогенних коригуючих впливів надає можливість стимуляції процесів фізіологічного ремоделювання кісткової тканини. Показано, що введення екзогенного мелатоніну щурам лінії Вістар в осінній період супроводжується одночасним підвищенням активності як резорбції, так і формуванням нових елементів кісткової тканини. У весняний період за тих самих умов експерименту спостерігали розбалансування процесів резорбції та відновлення кісткової тканини. Отримані дані дозволяють акцентувати увагу на сезонних змінах реактивності кісткової тканини та її залежності від артеріального тиску та активності щитоподібної залози. Тому, для досягнення позитивного ефекту біофізичних та/або фармакологічних чинників на ремоделювання кісткової тканини варто враховувати загальний фізіологічний стан організму (рівень артеріального тиску крові) та його чутливість до сезонних варіацій
Розлад оваріальної функції в умовах експериментального імунокомплексного ушкодження
(2018) Срібна Валентина Олександрівна; Янчій Роман Іванович, заслужений діяч науки і техніки України, професор
У дисертаційній роботі, відповідно до поставленої мети наведено теоретичне узагальнення та подано нове вирішення наукового завдання в розкритті можливих патогенетичних ланок розвитку передчасної недостатності яєчників, а також запропоновані експериментально обґрунтовані способи її профілактики та корекції. З використанням моделі експериментального імунокомплексного ушкодження (ЕІУ), а також застосуванням антиоксиданта, блокатора NO-синтази, субстрата NOS та експериментальної субстанції НЧНЗ досліджено параметри мейотичного дозрівання ооцитів і життєздатності клітин їх фолікулярного оточення, а також клітинну загибель та особливості розподілу ОНР ДНК ядер клітин тимуса, лімфатичних вузлів, ФОО що раніше не було вивчено. Встановлено, що в умовах ЕІУ введення антиоксиданта зумовлює покращення параметрів мейотичного дозрівання ооцитів, як на стадії метафази І, так і на стадії метафази ІІ, а також призводить до зниження клітинної загибелі ФОО, окрім цього, відмічається перерозподіл ОНР ДНК ядер імунокомпетентних клітин (тимус, лімфатичні вузли) і ФОО у бік зменшення пошкодження ДНК. Введення експериментальної субстанції НЧНЗ зумовлює пригнічення мейотичного дозрівання ооцитів на стадії метафаза ІІ і не впливає на клітинну загибель ФОО, проте в умовах ЕІУ параметри мейотичного дозрівання ооцитів і життєздатності клітин ФОО покращуються. В органах імунної системи (тимус і лімфатичні вузли) введення НЧНЗ не чинить пригнічуючого ефекту, а в умовах ЕІУ спостерігається покращення параметрів життєздатності клітин тимуса і лімфатичних вузлів, а також перерозподіл ОНР ДНК їх клітин у бік зменшення пошкодження ДНК. Отримані дані про відновлення in vitro мейотичного дозрівання ооцитами і розподіл однониткових розривів ДНК ооцитів в умовах впливу антиоксиданта (ресвератрол), блокатора ПАРП, субстрата NOS, блокатора iNOS дають підстави стверджувати, що NO бере участь в регуляції репарації ОНР ДНК ооцитів
Порушення мітохондріального апарату кардіоміоцитів при доксорубіцин-індукованому оксидативному стресі: механізми та корекція
(2018) Лінник Оксана Олександрівна; Маньковська Ірина Микитівна, доктор медичних наук, професор
Дисертація присвячена дослідженню порушень функцій мітохондрій кардіоміоцитів під впливом оксидативного стресу та можливості їх корекції куркуміном in vitro та in vivo. І в культурі неонатальних кардіоміоцитів, і в міокарді щурів показано, що вплив доксорубіцину призводить до індукції оксидативного стресу, зниження ефек-тивності роботи дихального ланцюга та використання О2 у процесах фосфорилю-вання, порушення рівня енергетичної регуляції дихання мітохондрій, зниження швидкості входу іонів К до ізольованих мітохондрій. Також показано, що доксору-біцин знижує експресію не тільки гену HIF-1α, а і його важливих генів-мішеней (PDK-1, TERT, IGF-1), одночасно підвищуючи експресію гену HIF-3α в кардіоміо-цитах. Ці ефекти доксорубіцину негативно відображалися на скорочувальній актив-ності кардіоміоцитів та кардіогемодинаміці щурів, вказуючи на початок розвитку дилатаційної кардіоміопатії. Застосування доксорубіцину й куркуміну разом приз-водило до значного зниження рівня вільно–радикальних процесів та відновлення про– та антиоксидантної рівноваги в мітохондріях кардіоміоцитів, значно покращу-вало показники ефективності роботи дихального ланцюга, збільшувало швидкість входу іонів К, сприяючи підтримці вихідної величини мітохондріального мембран-ного потенціалу, та значно покращувало скорочувальну активність клітин
Експресія та функція капсаїцинового рецептора TRPV1 у сечовому міхурі щура в нормі та при патології
(2019) Шаропов Біжан Рашидович; Шуба Ярослав Михайлович, член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук, професор
У дисертаційній роботі представлено нові дані щодо функціонування іонного каналу Transient receptor potential vanilloid 1 (TRPV1) у тканинах сечового міхура. Цей канально-рецепторний мембранний білок, класично відомий як рецептор капсаїцину (КАПС) і термосенсор у периферичних ноцицепторах ссавців, у останнє десятиріччя привертає все більшу увагу як фізіологічно значущий полімодальний сенсор багатьох фізико-хімічних стимулів – пекучих температур (>42° С), кислого рН, механічного напруження та низки ендогенних лігандів ліпідної природи, а також оксиду азоту (NO). В даній роботі вперше продемонстровано, що TRPV1 функціонально присутній в гладеньком’язових клітинах (ГМК) детрузора сечового міхура щура. Виявлено, що КАПС викликає збільшення внутрішньоклітинної концентрації іонів Ca2+ ([Са2+]i) у 42% ізольованих ГМК, причому просторовий характер розповсюдження кальцієвого сигналу вказує на локалізацію TRPV1 у мембрані внутрішньоклітинних Ca2+-депо (саркоплазматичному ретикулумі). Цей висновок підтверджується результатами електрофізіологічних вимірювань, за якими КАПС був не здатний викликати канонічний, TRPV1-опосередкований мембранний струм (ІTRPV1), а також даними флуоресцентної імуноцитохімії із використанням анти-TRPV1 антитіл. Прикладання селективних антагоністів TRPV1 – капсазепіну або BCTC – до смужок гладеньких м'язів детрузора (ГМД) блокувало 20-40% скорочення, викликаного холіноміметиком карбахоліном, свідчачи про участь TRPV1 у сигнальному каскаді холінергічного скорочення ГМД. Нами також вперше показано, що у сенсорних нейронах донори оксиду азоту можуть активувати макроскопічний ІTRPV1 тільки за наявності сульфгідрил-вмісних реагентів (напр. L-цистеїну), які пришвидшують вивільнення NO з молекул-донорів. При моделюванні діабету у щурів з допомогою стрептозотоцину вдалося встановити збільшення функціональної експресії TRPV1 в аферентних нейронах з одночасним послабленням локальних ефектів, пов'язаних з його активацією, на скоротливість ГМД. Це вказує, з одного боку, на посилення TRPV1-залежної аферентної ділянки рефлекторної дуги сечовиділення при діабеті, а з другого – на порушення відповідного пептидергічного сигналювання у стінці органа
Участь стеролрегуляторних білків (SREBP) у регуляції морфофункціонального стану серцево-судинної системи гіпертензивних щурів при високохолестериновій дієті
(2019) Портніченко Георгій Володимирович; Досенко Віктор Євгенович, доктор медичних наук, професор
Дисертація присвячена дослідженням сполученого впливу артеріальної гіпертензії та високохолестеринової дієти на функцію та структуру серцево-судинної системи, зокрема серця і великих судин, а також на ліпідний метаболізм та експресію одного з ключових регуляторів синтезу вільних жирних кислот та холестерину в клітині - білків, що здатні зв’язувати стеролрегуляторні елементи (SREBP). Вперше досліджено вплив високохолестеринової дієти за умов артеріальної гіпертензії порівняно з впливом кожного з цих факторів окремо. Вперше охарактеризовано розвиток початкових стадій атерогенетичних змін в стінці аорти щурів. За допомогою мікрокатетеризації лівого шлуночка серця показано зміни функціонування серцево-судинної системи під впливом гіперхолестеринемії та артеріальної гіпертензії. Визначення рівня ліпопротеїдів крові показало зміни нормального стану ліпідного метаболізму за впливу високохолестеринової дієти, що були, однак, менш вираженими за умов артеріальної гіпертензії. Окремою ланкою було дослідження генетичних механізмів регуляції ліпідного обміну за допомогою ПЛР у реальному часі, яке встановило зміни експресії ключових регуляторів синтезу жирних кислот та холестерину в клітині SREBF1 і SREBF2, а також експресії їх генів-мішеней Insig1 та HMGcoAr. Отримані дані свідчать про порушення нормальної регуляції генезу ліпідів в клітинах за умов поєднаного впливу артеріальної гіпертензії та гіперхолестеринемії, як в серцево-судинній системі, так і в клітинах печінки, а також є свідченням розладу між процесами споживання й синтезу ліпідів de novo, як однієї з провідних ланок порушень ліпідного метаболізму. Гістологічні та ультраструктурні дослідження тканин серця й судин свідчать про характерні для артеріальної гіпертензії зміни в ультраструктурі тканин стінки аорти, що значно погіршилися внаслідок розладів ліпідного метаболізму, і демонструють картину, характерну для початкових стадій атерогенезу. Таким чином, вперше показано, що спільний вплив високохолестеринової дієти та артеріальної гіпертензії є взаємопов’язаним щодо дії на регуляторні механізми, що створює передумови для більш виражених розладів, характерних для метаболічного синдрому

Browse

Browsing На здобуття ступеня кандидата наук by Issue Date

Results Per Page

Sort Options